те відчуття коли з т.зв. "добрими й відкритими" чулувіками в мене НІ РАЗУ не було _емоційно глибокої_(?) дружби й при спілкуванні з ними я часто почуваюся чужою й не розумію їх в той час як із дівчатами/жінками абсолютно легко знаходю спільну мову й формую дійсно емоційно глибокі зв'язки

Да, розумію. З мужиками в мене чисто поспілкуватись по інтересам, там за життя можна, але не більше, а з дівчатами можна ВСЕ. І це навіть при тому, що в нас навіть майже немає спільних іетересів і захопленнь, типу ми дружимо, бо ми просто ВІДЧУВАЄМО одна одну.

я хз може мені просто так щастило зі знайомствами/зі мною шось не так. але пам'ятаю як офігіла усвідомивши шо в 90% випадків мої крашанки були саме на дівчат чиїми особистостями я захоплювалася