Я не знаю тебе, й ти не знаєш мене. Ми знаємо голос наших тіл, старий, прекрасний, могутній голос наших предків. він сповнює наші душі пʼяним і радісним, як старе, густе вино, хвилюванням та захватом.

Я можу запропонувати тобі тільки те, що маю: моє жагуче бажання тебе, твоїх уст, грудей, усього твого тіла, співзвучного, рідного моєму. Я не обіцяю тобі нічого: ні вірности, ні вічности мого бажання, бо, кажучи так, я збрешу й тобі, й собі.

Досі

Колись я так зроблю

Хіба чорний день не вже?

Так

Чекатиму

Та ж ніііі

Просто скажіть чи чекати чи ні

Буде краще