Цього року на дн я не отримала жодного подарунка ні від рідні, ні від псевдодрузів, окрім однієї доброї людини з твіттеру в вигляді донату. Не знаю причини, не хочу про це думати, але зробивши так само я заощаджу шонайменше тищу американської валюти і це добре. Потрачу на лікування розацеа.
Один день до дня народження лишився, а я зі всіма пересралась. Ай да молодець я, ай да красава. Походу ціла пляшка джина вся моя буде.
Ну і шо, через два дні в мене дн, а я не єбу шо собі подарувати, чи то блендер, чи то фен, який сам закручує, чи ніхуя і піти купити шисейдо проти куперозу, який тут коштує майже 200 баксів, на відміну від української ціни в 100-120.
And here I am, my brain boiling over because I'm overthinking about how to make the right move based solely on my strengths, so I don't end up starving to death or living on the streets in the future
I'm unlikely to return to Ukraine once the war is over. Because the risk of a new war will become possible again in 15 years and more. This is russia we're talking about. It's always at war, and Ukraine is like a thorn in its side.
And I don't know whether to stay here and hope for the best, or once again search for a new country where my income won't force me to eat garbage, but rather afford decent food.
On one hand, I like Serbia. It's peaceful here, for now. My income allows me to afford good food and not worry about scrimping on essentials. Plus, the language is easy to pick up. But then again, what if war breaks out here too?
All I want is some peace and a place to call home. But I'm torn about where to live. If the country is okay, taxes are sky-high, leaving me barely enough to survive. If taxes are lower, the country might be unstable, possibly heading towards conflict.
Lately, I've been feeling drained. I admit, I overwhelm myself with information and constantly worry about the future.
